Категорія Архів: Архів новин

Інформація про рішення Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради України від 13.03.2019р. з питання «Про проблемну ситуацію, що склалась зі стипендіальним забезпеченням аспірантів»

     Першим питанням порядку денного Комітетом було розглянуто проблемна ситуація, яка склалась зі стипендіальним забезпеченням аспірантів.
Справа в тому, що при підготовці проекту постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року № 865 щодо внесення змін до Порядку призначення і виплати стипендій, Міністерством культури України слово “аспірант” було помилково замінено словом “асистент-стажист” у частині, що стосується визначення розмірів стипендіального забезпечення аспірантів.
Таким чином, незважаючи на встановлене законодавством право здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії – аспірантів на отримання стипендії, з часу набуття чинності Порядку з внесеними змінами (з листопада 2018 року) питання виплати стипендії аспірантам є неврегульованим.
Окрім того, з листопада 2018 року при перевірці закладів вищої освіти контролюючими органами виплата стипендій аспірантам розцінюється як нецільове використання коштів державного бюджету. Зокрема, такі факти мали місце у Національному технічному університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”, Національному університеті фізичного виховання і спорту України та інших.
Для виправлення ситуації та недопущення порушення прав аспірантів на соціальне забезпечення Міністерством культури України у терміновому порядку розроблено, погоджено з заінтересованими центральними органами виконавчої влади проект постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення зміни до Порядку призначення і виплати стипендій” та отримано висновок правової експертизи від Міністерства юстиції України.
Однак, за інформацією Міністерства культури України, зазначений проект впродовж тривалого часу знаходиться на опрацюванні у Секретаріаті Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищезазначене Комітетом було одноголосно прийняте наступне рішення:
1. Рекомендувати Кабінету Міністрів України прискорити прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення зміни до Порядку призначення і виплати стипендій” з врахуванням пропозицій Міністерства освіти і науки України.
2. Рекомендувати центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є заклади вищої освіти при підготовці змін до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України з питань стипендіального забезпечення погоджувати їх з Міністерством освіти і науки України.
3. Направити це Рішення Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству фінансів України, Міністерству культури України, Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству оборони України, Службі Безпеки України, Спілці ректорів вищих навчальних закладів України.
Також одноголосно була підтримана моя пропозиція щодо рекомендації Кабінету Міністрів України провести службове розслідування для встановлення причин та обставин, які призвели до виникнення проблемної ситуації з виплатою стипендій аспірантам закладів вищої освіти.

Лист Ради ректорів ЗВО Одеської області щодо критичної ситуації, що склалася з виплатою стипендій аспірантам денної форми навчання

Шановний Павло Кузьмович!

        Рада ректорів ЗВО Одеської областізвертається з проханням надатироз’ясненнящодо правових підстав для призначення і виплати стипендій аспірантам –здобувачам вищої освіти ступеня доктора філософії, у зв’язку зі змінамивнесеними постановою Кабінету Міністрів України No 865 від 24.10.2018 р. до Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України No 882 від 12.07.2004 р. (в редакції постанови КМУ від 28.12.2016 р. No 1050), згідно якими слово “аспірант” у всіх відмінках іформах числа замінено словом “асистент-стажист” у відповідному відмінку і числі.

      Таким чином, в останній редакціїПорядку призначення і виплати стипендійвзагалі не згадуються аспіранти і розмір стипендії, яка їм встановлюється. В той же час, згідно Порядкупідготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах), затвердженомуПостановою Кабінету Міністрів України No 261 від 23.03.2016 р., підготовка здобувачів вищої освіти доктора філософії здійснюєтьсявиключно в аспірантурі, а саміздобувачі ступеня доктора філософії є аспірантами.

З повагою,

Ректор                                                                                                              Степаненко С.М.

Переглянути лист

В.С. Бакіров, голова Ради ректорів Харківської області. Виступ на виїзному засіданні Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.

Шановні колеги!

 

       Ми обговорюємо якісний, і конструктивний проект рішення, в якому певною мірою підведені підсумки дискусії, що точиться останнім часом навколо змін до нормативно-правової бази нашої вищої освіти.

Українська вища школа п’ятий рік перебуває у процесі реформування. І багато чого насправді змінилося на краще. Університети отримали широку науково-освітню автономію. Розгорнута активна боротьба за академічну доброчесність. І зроблено багато іншого.

 Але залишається низка гострих проблем, все ще далеких від вирішення.

 Довгий час ми всі змагалися за прозорий і вільний доступ до вищої освіти. І дозмагались до того, що цей доступ став майже абсолютним.

 Будь який випускник, що знає таблицю множення і вміє читати і писати, може сьогодні легко поступити в той, чи інший університет.

 Понад 80 % випускників після середньої школи прямують до ЗВО. А хто, не спромігся пройти ЗНО, рухають за кордон, передаючи місцевому студентству свій досвід академічної доброчесності.

 А зараз перше місце порядку денного вийшло питання якості. Це дійсно важливе питання, оскільки подекуди вища освіта просто імітується і це не є не секрет. Але шляхом регламентації і посилення контроля проблему якості не розв’язати.

 В університетах і по країні в цілому склалася парадоксальна ситуація. На приблизно половині спеціальностей (соціально-гуманітарні, економічні і такі інші спеціальності, – де, чесно скажемо, набагато легше навчатися), ми маємо більш-менш підготовлених, здатних навчатися студентів, родини яких готові оплачувати навчання.

 Але є ще друга половина студентського контингенту (природничі і технічні спеціальності), на яких важко і складно навчатися і де ми маємо дуже слабких студентів, багато з яких які не можуть і не хочуть навчатися. А та, невеличка частка талановитих, мотивованих здебільшого відправляються до магістратури закордон.

 Це катастрофічна структурна диспропорція, яка позбавляє державу і суспільство перспектив науково-технічного розвитку, перетворює на сировинній додаток і резервуар дешевої робочої сили. Скажіть, на милість, яким чином забезпечити якість на природничих і технічних факультетах, а також і педагогічних, куди підготовлені абітурієнти припинили поступати? Вступна кампанія минулого року показала, що ситуація із прийомом на природничі, математичні спеціальності близька до критичної. І сама по собі вона не розсмокчеться. Потрібна термінова і рішуча програма заходів, які ми з боку Уряду і Верховної Ради.

 Шановні колегі! Проблема освіти завжди залежала від якості тих, хто викладає, хто стоїть перед студентами в аудиторії, в лабораторії. Якість університетської освіти забезпечується перш за все не директивами, циркулярами і моніторингами, а професорами, викладачами, які знають і люблять свою справу і які мають нормальну оплату праці і всі необхідні умови праці.

 Скажіть, як забезпечити якість вищої освіти, коли професори отримують, м’ягко кажучи, символічну заробітну платню. Випереджуючи лише медиків, листонош, курь’єрів і ще декого.

 Так, підприємці скаржаться, що сьогодні за зарплату у 10-12 тис. молоді люди відмовляються працювати навіть продавцями і офіціантами. А ми хочемо, щоби університетський професор за ці гроші захистивши дві дисертації, на найвищому рівні читав лекції, проводив наукові дослідження за світовими стандартами, друкував результати у базах Scopus і WoS володів європейськими мовами і тощо.

 І що, найцікавіше, багато з професорів поки ще все це роблять, а їх вихованці не поступаються, а то й випереджують студентів найпрестижніших західних університетів. Чому є багато прикладів. Але як довго вони протримаються?

 Мабуть на часі вже розробка Закону про університетського професора, викладача, про створення йому всіх умов для творчої, плідної праці.

 Над цим слід глибоко задуматися владі, політикам, освітянам, експертам, суспільству, якщо воно хоче мати справді сучасну якісну університетську освіту.

 Кілька слів про систему управління університетами. Безумовно, вона не є досконалою. І елементи корпоративного управління аж ніяк не завадять. Але тут треба бути дуже зваженими.

 Так, наприклад, що Законопроект 8385, досить абстрактно окреслює вимоги до членів Наглядової ради (невідомо, чи повинні вони мати хоча би середню освіту,). Ніяк не визначена їх відповідальність. Так, вони покликані залучати фінансові ресурси для розвитку університету. А якщо не копійки за рік НР не принесла до університету, то яка за це відповідальність? А яка буде відповідальність коли рішення, або позиція Наглядової ради завдасть шкоди навчальному закладу? Тут є над чим думати.

 А якщо казати про вже внесені зміни до законодавства, до деякі з них досить важко зрозуміти. Обмеження завідування кафедрою двома термінами – принижує і нівелює роль наукового і педагогічного лідера, часто-густо керівника наукової школи, заміну якому не завжди легко знайти. Формування і життя науково-педагогічної школи – тривалий процес і ризиковано його переривати.

 Або така новація, згідно якої декан обирається вченою радою факультету, і фактично може йти на вибори з програмою, яка йде врозріз з інтересами і стратегію університету в цілому. Це не посилює університетську систему управління, створює передумови «федералізації» університетського життя.

 Ще одне болюче питання: утримання гуртожитків. Плати, яку можна брати зі студентів, вистачає лише на 50% вартості утримання. А де брати решту? На це ніхто не може дати відповідь. Можливо це не глобальна проблема, але реальна.

 І ще одне питання. У проекті рішення записані прекрасні слова про неприпустимість створювати преференції одним вишам, принижуючи інші.

 Дуже добре, і правильно, що у нас в країні, декілька гарних, потужних університетів є виділені у особливий стан, зокрема, мають подвійний рівень заробітної плати. Це заслужено, бо вони є справжні флагмани, мають високі показники діяльності, демонструють певні зразки освітньої і наукової роботи.

 Але є прохання до членів Комітету, подбати, щоби таку ж підтримку мали і інші університети, які демонструють такі ж самі високі показники роботи. Чому серед них немає скажімо Львівської чи Харківської політехніки, або Сумського університету? І ще багатьох провідних університетів. Це принципове моральне питання, яке, думаю не може обходити шановних законодавців і керівників галузі. Чому не внести відповідні зміни до законодавства?

 На закінчення дозвольте від харківської ректорської спільноти подякувати Міністерству і Комітету за наполегливу і системну роботу із осучаснення вищої освіти, за налагоджений відвертий і щирий діалог з університетськими колективами, за увагу до їх пропозицій і зауважень.

13-02-9 13-02-6 52596333_1087196994785969_1389506982083297280_o 13-02-5

 


 

13.02.2019 р.

м.Харків

Інформація про виїзне засідання Комітету з питань науки і освіти на тему «Вища освіта України: стан законодавчого забезпечення, проблеми та напрями реформування»

За матеріалами https://www.facebook.com/spivakovsky.alexander/posts/1087206121451723


13 лютого на базі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» відбулось виїзне засідання Комітету з питань науки і освіти на тему «Вища освіта України: стан законодавчого забезпечення, проблеми та напрями реформування».
У засіданні взяли участь народні депутати України – члени Комітету Олександр Співаковський, Тарас Кремінь, Олексій Скрипник та Іван Кириленко (в режимі відео конференції), народні депутати України Олександр Грановський, Михайло Кобцев, Ярослав Маркевич, заступники Міністра освіти і науки України Світлана Даниленко та Юрій Рашкевич, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Сергій Квіт, Генеральний директор директорату вищої освіти і освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Олег Шаров, заступник голови Харківської обласної державної адміністрації Анатолій Бабічев, президент Національної академії правових наук України Олександр Петришин, академік-секретар Відділення вищої освіти НАПН України Петро Саух, президент Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» Тетяна Єфименко, директор Державної наукової установи «Інститут освітньої аналітики» Сергій Лондар, ректор Київського національного університету будівництва і архітектури – голова ради ректорів Київської області Петро Куліков, ректор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, голова ради закладів вищої освіти Харківської області Віль Бакіров, голова Ради ректорів Полтавської області Володимир Онищенко, голова Ради ректорів Одеського регіону Сергій Степаненко, ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Євген Сокол, член Національної команди експертів з реформування вищої освіти — головний експерт з питань освіти Реанімаційного пакету реформ Володимир Бахрушин, віце-президент Української асоціації студентів, член Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Микита Євстіфеєв, ректори закладів вищої освіти, директори технікумів та коледжів як з Харківської області, так і з інших регіонів України, члени наукового комітету Національної Ради України з питань розвитку науки і технологій, працівники секретаріату Комітету, інші представники освітньої сфери, експертного середовища та громадськості. Всього в актовому залі Харківського політехнічного інституту були присутні понад 350 учасників.

52281260_1087196221452713_947618507330158592_o 52596333_1087196994785969_1389506982083297280_o 51874670_1087197864785882_5177695229809000448_oНа порядок денний було винесено три питання:
1. Управління закладами вищої освіти. Проблеми та шляхи вдосконалення.
2. Удосконалення системи фінансування закладів вищої освіти.
3. Оцінювання якості вищої освіти і освітні вимірювання. Першочергові заходи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо аналізу якості освітньої діяльності закладів вищої освіти.
У своєму виступі перший заступник Голови Комітету О.В. Співаковськийзвернув увагу учасників засідання на наступних ключових проблемах, які існують у сфері вищої освіти та коротко означив своє бачення щодо їх вирішення.

  1. Щодо проблемних питань управління закладами вищої освіти
    1.Сьогодні ми маємо сім феноменів:
    1) викладач витратив монополію на знання. Вузьке горло у вигляді бібліотек також вже зникло;
    2) студенти та молодь отримали необмежений доступ до інформаційних ресурсів;
    3) викладачі та студенти мають різні ІКТ-компетентності;
    4) фантастично стрімко зросла швидкість оновлення знань та технологій. Якщо у 20 сторіччі цикл оновлення знань охоплював практично все професійне життя людини, то такий цикл становить 1/5 – 1/6 її професійного життя;
    5) відкриті кордони зумовили виникнення необмеженої мобільності;
    6) провідними американськими університетами утворюються потужні освітні медіаресурси;
    7) створено мультимовний інтерфейс.
    2.Сьогодні спостерігається ситуація, за якої світ, що стрімко змінюється завдяки новітнім технологіям та освітнє середовище, як його невід’ємна частина, вступає в суперечність з застарілою командно-адміністративною моделлю управління у сфері вищої освіти, яка дісталась нам у спадок від радянських часів.
    3.Саме існування такої застарілої моделі управління зумовлює низький рівень суспільної довіри до наших закладів вищої освіти та, у сукупності з пануючою сьогодні сировиною моделлю економіки України, призводить до колосального відтоку молоді за кордон.
    4.Тому запровадження нового підходу до управління закладом освіти з присутністю елементів корпоративного управління буде вести до зростання взаємної відповідальності і зростання суспільної довіри. Такі зміни в управлінській структурі неодмінно призведуть до покращення іміджу університетів та відновлення довіри до них.
    5.Зміна моделі управління дозволить закласти підвалини для росту, для інвестицій у вищу освіту, для підвищення її якості, і конструктивної зміни мотивації та поведінки всіх учасників освітнього простору.

Пропозиції щодо зміни моделі управління
1.Перехід до моделі з елементами корпоративного управління.
2.Наглядові ради повинні мати більший обсяг повноважень і, відповідно, мотивації сприяти діяльності закладу вищої освіти.
3.Ректор, як вища посадова особа університету, отримає новий функціонал та зможе зосередити свої зусилля на реалізації стратегічних завдань університету;
4.Запровадження можливості введення посади Фінансового директора. Ця посада буде вводитись за рішенням керівника закладу вищої освіти та буде призначатися ним за погодженням з наглядовою та вченою радою закладу вищої освіти. До повноважень фінансового директора буде віднесено здійснення всіх тих заходів, які будуть забезпечувати фінансову стабільність і розумне розпорядження активами університету. Особливо це буде актуальним у ситуації переходу закладів вищої освіти зі статусу бюджетних установ у статус неприбуткових організацій, який мають поступово здійснювати заклади вищої освіти з метою економічної дерегуляції, набуття більшої автономії та відповідальності.
5.Збереження всіх демократичних механізмів виборів ректора;
6.Особливої ваги має набути стратегічний план розвитку закладів вищої освіти.

  1. Проблемні питання фінансування вищої освіти
    Існуюча система фінансування вищої освіти, яка побудована на державному замовленні призводить до того, що кошти виділяються здебільшого на виплату заробітної плати та оплату комунальних послуг. Фактично держава не здійснює інвестування в технологічний розвиток університетів, проведення ними наукових досліджень та утримання матеріальної-технічної бази.

Пропозиції щодо зміни моделі фінансування
1.Бюджетних коштів ніколи не буде достатньо, тому існує нагальна необхідність кардинальної зміни системи фінансування вищої освіти шляхом диверсифікації джерел фінансування. Причому такий підхід безпосередньо пов’язаний зі зміною моделі управління, відходу закладів вищої освіти від статусу бюджетних установ та розширення автономії університетів.
2.Також доцільно розглянути можливість безпосереднього фінансування студентів, передбачивши при цьому надання за рахунок видатків Державного бюджету України та недержавних банківських установ відповідних кредитів на здобуття вищої освіти зі здійсненням державою повної компенсації витрат на навчання, надання державних гарантій для отримання кредиту на оплату вартості навчання з погашенням державною відсотків за кредитом та надання державних гарантій для отримання кредиту на оплату вартості навчання без погашення відсотків за кредитом.
3.З метою економічної дерегуляції, набуття більшої автономії та відповідальності необхідно передбачити зміну статусу закладів вищої освіти, оскільки перебуваючи у статусі бюджетних установ, переважна більшість українських університетів не зможе вийти зі стану стагнації. Зокрема, доцільно розглянути можливість функціонування університетів державної форми власності в одному з таких статусів: державна некомерційна установа неринкового типу, державна комерційна установа (підприємницький університет), казенне підприємство, комунальне неприбуткове підприємство. При цьому доцільно розглянути при цьому досвід Міністерства охорони здоров’я України в частині проведення медичної реформи..
4.Перехід від ідеології дотацій до ідеології інвестування в освіту;
5.Стимулювання постійної мотивації студентів до якісного навчання;
6.Запровадження механізму індикативної собівартості (в обсягах мінімального розміру вартості навчання за кожною спеціальністю (спеціалізацією) відповідно до ліцензійних умов);
7.Запровадження профілізації вищої освіти при формуванні державного замовлення за напрямами (спеціальностями) та визначення обсягів державного замовлення з урахуванням профільності закладів вищої освіти.
8.При формуванні бюджетної програми 221160 “Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики” необхідно забезпечити:
встановлення обсягу видатків з Державного бюджету України на утримання матеріально-технічної бази закладів вищої освіти державної форми власності на рівні не меншому, ніж 3 відсотки від балансової вартості матеріально-технічної бази; таких закладів;
встановлення обсягу видатків з Державного бюджету України на проведення технологічного розвитку закладів вищої освіти на рівні не меншому, ніж 10 відсотків від балансової вартості технологічного устаткування.
9.Необхідно запровадити окрему бюджетну програму «Дослідження, наукові та науково-технічні розробки закладами вищої освіти» зі встановленням обсягу фінансування на рівні не меншому, ніж 5 відсотків від бюджетної програми “Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики”.

  1. Проблемні питання оцінювання якості вищої освіти
    Стратегічно важливим напрямком діяльності, який покликаний сприяти кращому управлінню і фінансуванню сфери вищої освіти, є освітні вимірювання. На різних етапах навчання вимірювання так чи інакше корелює з фактичним прирощенням доданої вартості студента в процесі навчання і дозволяє сформувати уявлення про його перспективи на ринку праці.
    Відтак, вимірювання насамперед є актуальними для споживачів освітніх послуг – здобувачів вищої освіти та їхніх батьків, а також роботодавців, оскільки це допомагатиме їм краще зорієнтуватися в просторі вищої освіти.
    На жаль, станом на сьогоднішній день відсутні як дієві інструменти проведення освітніх вимірювань, так і інституції, які будуть їх проводити. Єдиним дієвим інструментом є зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, яке використовується для прийому до закладів вищої освіти на конкурсній основі.

Пропозиції щодо вдосконалення системи оцінювання якості вищої освіти і освітніх вимірювань
1.Необхідно забезпечити посилення ролі освітніх вимірювань та освітньої аналітики у процесі зовнішньої оцінки якості освітньої діяльності закладів вищої освіти. При цьому вважається за доцільне здійснювати оцінювання результатів навчання спеціально уповноваженою державою установою у формі зовнішнього незалежного оцінювання не лише при вступі до закладів вищої освіти, але й після другого навчального курсу та при проведенні атестації здобувачів вищої освіти.
2.Утворення системи незалежних установ (агенцій) оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, акредитованих Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, які здійснюватимуть оцінювання освітніх програм, результатів навчання та/або закладів вищої освіти (їхніх структурних підрозділів) з метою вироблення рекомендацій і надання допомоги закладам вищої освіти в організації системи забезпечення якості вищої освіти. Також вважається за доцільне залучати до проведення освітніх вимірювань відомих іноземних агенцій.
3.Працевлаштування випускників закладу вищої освіти має стати одним із основних показників оцінювання якості вищої освіти.
4.Встановлення ключових показників якості, які повинні вимірюватися. Очевидно, що традиційні для вітчизняної освіти показники «ресурсів» (як-от нормативи матеріального забезпечення, кількість викладачів з науковими ступенями тощо) повинні відійти на другий план, а на першому місці мають бути результати роботи закладу.
5.Оцінювання наукових здобутків закладів вищої освіти має стати важливим елементом вимірювань та аналізу якості та основним показником для включення до більшості міжнародних рейтингів.
6.Важливим інструментом для підвищення якості вищої освіти виступить також запровадження реєстру регульованих професій, тобто професійної діяльності, доступ до якої, окрім наявності освіти відповідного рівня та спеціальності, визначатиметься спеціальними нормативно-правовими актами. Перелік регульованих професій має визначатись Кабінетом Міністрів України.

І наприкінці свого виступу перший заступник Голови Комітету О.В. Співаковський наголосив на наступному:
Ми сьогодні зібрали велику команду, щоб порадитися з найважчих питань, які не вирішуються роками: фінансування, управління, освітні вимірювання та забезпечення якості вищої освіти.
Зауважу, що Комітет не стане нав’язувати свою точку зору присутньому шановному товариству. Ніхто нікого не збирається «ламати через коліно». Тільки консенсус, тільки спільні зусилля дозволять нам знайти шлях до вирішення давно назрілих проблем та створити реальні умови для розвитку, залучення зовнішніх інвестицій та перетворення вищої освіти у ефективну, відкриту та інклюзивну систему.

Також на розгляд учасників засідання було представлено проект рішення Комітету, положеннями якого, зокрема, передбачається наступне:

1.Інформацію заступника Міністра освіти і науки України Рашкевича Ю.М. Першого заступника Голови Комітету з питань науки і освіти Співаковського О.В. та Генерального директора Директорату вищої освіти і освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Шарова О.І. взяти до відома.
2.Рекомендувати Верховній Раді України:
2.1. Прискорити розгляд проектів Законів України:
«Про внесення змін до Закону України “Про вищу освіту” щодо зміни системи управління закладами вищої освіти» ( реєстр. № 8385 від 18.05.2018 р.);
«Про фахову передвищу освіту» (реєстр. № 8321 від 24.04.2018 р.);
«Про фахову передвищу освіту» (реєстр. № 8321-1 від 8.05.2018 р.).
2.2. Зважаючи на особливості організації освітнього процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, що передбачає одночасне навчання за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста та освітніми програмами профільної середньої освіти, ініціювати внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» щодо виключення позиції стосовно запровадження в коледжах і технікумах нормативів чисельності студентів на одного викладача.
3.Рекомендувати Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення:
3.1.З метою створення Національного електронного інформаційного ресурсу зайнятості в максимально стислі строки після внесення розглянути проект змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо обміну даними для аналізу зайнятості випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої та вищої освіти».
4.Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
4.1. Враховуючи нагальну потребу українського суспільства у функціонуючій системі забезпечення якості вищої освіти, забезпечити якнайшвидше затвердження голови та заступників голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (під час засідання до Комітету надійшла інформація про те, що Урядом прийняте відповідне рішення щодо затвердження керівництва НАЗЯВО).
4.2.На виконання п. 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прискорити створення єдиної електронної системи моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої освіти та запровадження профілізації вищої освіти при формуванні державного замовлення за напрямами (спеціальностями) та визначення обсягів державного замовлення з урахуванням профільності закладів вищої освіти;
4.3. При формуванні бюджетної програми 221160 “Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики” забезпечити:
— встановлення обсягу видатків з Державного бюджету України на утримання матеріально-технічної бази закладів вищої освіти державної форми власності на рівні не меншому, ніж 3 відсотки від балансової вартості матеріально-технічної бази;
— встановлення обсягу видатків з Державного бюджету України на проведення технологічного розвитку закладів вищої освіти на рівні не меншому, ніж 10 відсотків від балансової вартості технологічного устаткування;
4.4. Запровадити окрему бюджетну програму «Дослідження, наукові та науково-технічні розробки закладами вищої освіти» зі встановленням обсягу фінансування на рівні не меншому, ніж 5 відсотків від бюджетної програми “Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики”.
4.5. Підготувати зміни до Закону України «Про вищу освіту» та інших законів України, передбачивши надання здобувачам вищої освіти пільгових кредитів за рахунок видатків Державного бюджету України та недержавних кредитів на здобуття вищої освіти з повним або частковим погашенням відсотків за рахунок видатків Державного бюджету України.
4.6. Вжити заходів щодо підвищення посадових окладів педагогічним працівникам вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
4.7. Підготувати зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», передбачивши у Державному бюджеті України видатки для Міністерства освіти і науки України на загальну суму 36 млн. грн. з метою запровадження бюджетної програми “Підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти” як необхідної умови забезпечення високої якості вищої освіти на основі впровадження сучасних технологій навчання та новітнього змісту освіти.

5.Рекомендувати Міністерству освіти і науки України:
5.1. Забезпечити подання на розгляд Кабінету Міністрів України в установленому порядку проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання запровадження індикативної собівартості», розробленого на виконання абзацу третього пункту 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».
5.2. З метою організаційно-правового забезпечення практичної реалізації Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та Стратегії реформування системи управління держаними фінансами на 2017-2020 роки розробити та затвердити:
— Методику розрахунку вартості підготовки одного студента;
— Методику розрахунку індексів рівнів освіти і форм здобуття освіти;
— Методику розрахунку співвідношення видатків на навчання за спеціальностями;
— Методику розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі норм праці;
— Зміни до чинного законодавства в частині можливості закладів вищої освіти розпоряджатися надлишком навчальних площ.
5.3. Доопрацювати проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження формули розподілу обсягу видатків загального фонду державного бюджету між закладами вищої освіти на підготовку кадрів на умовах державного замовлення та забезпечення діяльності їх баз практики» з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.
5.4. Вивчити пропозиції Ради ректорів Харківської області, викладені у листі Харківської обласної державної адміністрації від 05.02.2019 р. №01-35/945 до Комітету з питань науки і освіти (додаються) з метою внесення змін до нормативно-правових актів з питань організації проведення вступної кампанії та Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти України.
5.5. Забезпечити у 2019 році фінансування Національного агентства в повному обсязі.
6.Рекомендувати Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти:
6.1. Забезпечити термінове формування структури Національного агентства, обрання галузевих експертних рад, формування експертного пулу та здійснити навчання і підготовку експертів і співробітників для якнайшвидшого запуску процесів зовнішнього забезпечення якості вищої освіти.
6.2.Забезпечити термінову розробку та прийняття проектів пріоритетних нормативно-правових актів із забезпечення якості вищої освіти, передбачених Законом України «Про вищу освіту»:
— положення про акредитацію освітніх програм;
— вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, —розроблення порядку їх присудження спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ);
— положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад;
— порядок скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату;
— положення про інституційну акредитацію закладів вищої освіти та порядок проведення;
— порядок акредитації незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти;
— вимоги до системи забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (систем внутрішнього забезпечення якості);
— вимоги до системи зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;
— вимоги до системи забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти тощо.
6.3.Розробити критерії ефективності та якості освітньої діяльності закладів вищої освіти, методику їх оцінювання, а також методологію оптимізації мережі закладів вищої освіти на основі визначених критеріїв ефективності.
6.4. Започаткувати процедури погодження Національним агентством стандартів вищої освіти та терміново реалізувати погодження стандартів вищої освіти, напрацьованих у відповідності до Законом України «Про вищу освіту» у період відсутності Національного агентства.
6.5. Започаткувати процедури встановлення відповідності діяльності закладу вищої освіти визначеним критеріям для надання, підтвердження чи позбавлення його статусу національного.
6.6. Започаткувати акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.
6.7. Започаткувати інституційну акредитацію закладів вищої освіти.
6.8. Започаткувати акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізо¬ваних рад з присудження ступеня доктора мистецтва) та контроль їх діяльності.
6.9. Започаткувати процедуру скасування рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату.
6.10. Започаткувати акредитацію незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.
6.11. Започаткувати оцінку та сертифікацію систем забезпечення закладом вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості).
7.Рекомендувати Міністерству освіти і науки України спільно з Міністерством фінансів України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України:
7.1.Вивчити досвід Міністерства охорони здоров’я України у частині реформи фінансування системи охорони здоров’я з метою його використання при реформуванні системи фінансування вищої освіти.
8.Рекомендувати керівникам закладів вищої освіти:
8.1.Забезпечити розробку, впровадження та вдосконалення системи забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості).
9.Міністерству освіти і науки України та іншим центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є заклади вищої освіти:
9.1.На виконання п. 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» провести інвентаризацію державного майна, яке закріплене за закладами вищої освіти на основі права господарського відання або передано їм у власність, для забезпечення його подальшого ефективного використання.
10.Направити це Рішення Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству фінансів України, Міністерству культури України, Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству оборони України, Службі Безпеки України, Харківській обласній державній адміністрації, Харківській обласній раді, Національній академії педагогічних наук України, Спілці ректорів вищих навчальних закладів України, Всеукраїнській Раді директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, Всеукраїнській асоціації працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

За результатами обговорення народними депутатами України – членами Комітету одноголосно вирішили підтримати вищезазначений проект рішення та доопрацювати його з урахуванням пропозицій, поданих учасниками засідання.

МОН пропонує для громадського обговорення проект постанови Кабміну «Про деякі питання запровадження індикативної собівартості»

Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання запровадження індикативної собівартості«. Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання запровадження індикативної собівартості» розроблено на виконання абзацу третього пункту 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».

Зауваження та пропозиції просимо надсилати до 6 березня 2019 року на електронну адресу: hef@mon.gov.ua та для узагальнення на пошту Ради ректорів rada@odeku.edu.ua до 1 березня 2019 р

Меморандум про співробітництво між Одеською національною науковою біліотекою та Радою ректорів ЗВО Одеського регіону

19 грудня 2018 року  був підписаний Меморандум про співробітництво між 
Одеською національною науковою біліотекою та Радою ректорів ЗВО 
Одеського регіону (копія Меморандуму додається). Метою цього 
співробітництва є сприяння спільної наукової та освітньої діяльності, 
поглиблення зв'язків у сфері інформації, науки, культури і освіти в регіоні

28 грудня відбудеться чергове засідання Ради ректорів

                                                                                          28 грудня 2018 р.

                                                                    Одеська національна  академія

зв’язку ім. О.С.Попова

 

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

 

  1. Про роботу адміністрацій та профспілкових комітетів ЗВО з питань колективно-договірного регулювання трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників освіти і науки.

Доповідач Дубовик Н.О., голова Одеського обкому профспілки працівників освіти і науки. (доповідь, постанова)

  1. Питання щодо імплементації Закону України “Про протидію домашньому насильству».

 Доповідач Федорович Н.В., заступник Міністра соціальної політики України (Проект рішення)

 Різне.

Про результати XXVI обласних студентських ігор серед ЗВО Одеського регіону у 2018 навчальному році.

Доповідь Тулунжи О.П., т.в.о. начальника Одеського обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту МОН. (наказ1, наказ2, таблиця результатів)

МОН пропонує для громадського обговорення проект типового положення про користування студентськими гуртожитками у закладах вищої освіти

Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект типового положення про користування студентськими гуртожитками у закладах вищої освіти.

Це Положення визначає особливості користування гуртожитками закладів вищої освіти, які використовуються для проживання здобувачів освіти та визначає порядок надання та користування жилою площею і житловими приміщеннями, умови проживання та правила внутрішнього розпорядку у них.

Зауваження та пропозиції просимо надсилати до 06 січня 2019 року на електронну адресу: v_vykhor@mon.gov.ua та для узагальнення на пошту Ради ректорів rada@odeku.edu.ua до 3 січня 2019 р

МОН пропонує для громадського обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання базового фінансування закладам вищої освіти в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності»

Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання базового фінансування  закладам вищої освіти в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності», який розроблено з метою затвердження механізму надання базового фінансування та порядку використання  бюджетних коштів, одержаних як базове фінансування на провадження наукової (науково-технічної) діяльності закладами вищої освіти, наукові напрями яких за результатами державної атестації  віднесені до кваліфікаційної групи А та В.

Зауваження та пропозиції до проекту акта просимо надсилати до 3 грудня 2018 року на електронну адресу goncharik@mon.gov.ua Гончарік Наталії Леонідівни, державного експерта Директорату науки Міністерства освіти і науки та та для узагальнення на пошту Ради ректорів rada@odeku.edu.ua до 28 листопада 2018 р

Умови прийому 2019. О. Співаковський

Умови прийому-2019. Чого очікувати абітурієнтам, їхнім батькам та державі?

Умови прийому до закладів вищої освіти — це не просто «конституція» для університетів, вступників та їхніх батьків. Цей документ має стати основою формування тренду розвитку і системи освіти, і всієї держави.
Ми маємо чітко усвідомити, чи влаштовує нас ситуація, за якої на всю Україну в 2018-му ми отримали лише 112 студентів-першокурсників, які у майбутньому можуть стати вчителями фізики, та тільки 353 майбутніх вчителів математики. У наступному році ми просто зобов’язані врахувати помилки цьогорічної та попередніх вступних кампаній і створити умови для отримання нашими дітьми якісної вищої освіти у всіх регіонах України.

11 жовтня 2018 року Міністерство освіти і науки України затвердило Умови прийому до закладів вищої освіти на наступний 2019 рік (наказ № 1096 від 11 жовтня 2018 року), запровадивши для вступників низку нововведень. Зокрема, аби виключити можливу корупційну складову під час творчих конкурсів, МОН запропонувало проводити їх до основної сесії ЗНО. Це має усунути потенційний ризик залежності результатів творчих конкурсів від балу зовнішнього незалежного оцінювання.
Крім того, з наступного року запрацює механізм першочергового зарахування до медичних та педагогічних закладів вищої освіти абітурієнтів, які виявлять бажання працювати у сільській місцевості. Йдеться про вступників на спеціальності галузей знань 01 «Освіта/Педагогіка» і 22 «Охорона здоров’я», які укладуть угоду про відпрацювання не менше трьох років у селі або селищі міського типу. Запровадження цієї норми дасть змогу вже у найближчому майбутньому покращити рівень кадрового забезпечення необхідними фахівцями освітньої та медичної сфери у сільській місцевості. Важливою зміною також стане поширення відповідних пільг не лише на учасників АТО/ООС, а взагалі на всіх учасників бойових дій.
Однак і окремі нововведення, і продовження реалізації моделі широкого конкурсу, без урахування специфіки підготовки фахівців за спеціальностями стратегічного значення (в тому числі інженерно-технічними, педагогічними та аграрними), викликали значний суспільний резонанс та неоднозначне сприйняття нових Умов прийому науково-педагогічною громадськістю, вступниками та їхніми батьками. Саме з цієї причини питання організації вступної кампанії до закладів вищої освіти стало предметом розгляду на двох засіданнях нашого комітету. Зокрема, були обговорені проблемні питання цьогорічної кампанії, зміст Умов прийому на 2019 рік та визначені шляхи вирішення і вдосконалення запропонованих МОН нових правил вступної кампанії. Відповідні пропозиції та рекомендації знайшли своє відображення у рішеннях комітету.
На мою думку, розглядати і оцінювати Умови прийому варто в першу чергу з точки зору доступу до вищої освіти, її розвитку, а також — з позицій подолання тих негативних тенденцій, які тісно пов’язані зі вступною кампанією. Насамперед ідеться про відсутність ґрунтовної методики визначення потреби у фахівцях, які мають вищу освіту, наявний дисбаланс регіонального розподілу держзамовлення, проблему доступності вищої освіти для сільської молоді, низький рівень підготовки вступників на окремі педагогічні, природничі та інженерні спеціальності, поглиблення внутрішньої (міжрегіональної) міграції абітурієнтів та освітньої міграції за кордон, проблему формування показників регіонального замовлення.
Саме з цієї точки зору й спробуємо проаналізувати, які ж проблеми та наслідки можуть спричинити Умови прийому-2019.

«Відсікання» на вході чи на виході?

Проектом Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти України у 2019 році передбачалося, зокрема, розширення практики встановлення мінімальної кількості балів — 150 — із першого та другого конкурсних предметів для вступу на спеціальності таких галузей знань, як «Право», «Публічне управління та адміністрування» й «Міжнародні відносини»; збільшення переліку спеціальностей при вступі в магістратуру, на які передбачено вступний іспит з іноземної мови з використанням технологій ЗНО; проведення творчих конкурсів до початку основної сесії ЗНО та інше. Проте саме ці норми спровокували серйозну дискусію серед освітян, батьків вступників та самих вступників. Так, Асоціація навчальних закладів України приватної форми власності та Рада Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців у галузі вищої освіти не підтримали окремі зазначені новації, аргументуючи це тим, що закладені в них обмежувальні норми є порушенням конституційних прав громадян щодо доступності вищої освіти. Варто зазначити, що і Громадська рада при Міністерстві освіти і науки України також висловила застереження до відповідних позицій у запропонованому проекті умов.
Новація щодо встановлення мінімальної кількості балів на рівні 150 з першого та другого конкурсних предметів для вступу на спеціальності галузей знань «Право», «Публічне управління та адміністрування» й «Міжнародні відносини» викликала чимало запитань в освітньому середовищі. Перш за все, не зрозуміло, чи були прораховані наслідки впровадження такої зміни та ефект від неї. Твердження, що ця новела зумовить підвищення якості підготовки фахівців, є досить сумнівним. На моє переконання, щоб вилікувати хворобу, потрібно насамперед виявити її причину. Створити «бар’єр» справді набагато простіше, ніж розібратися у проблемі низького рівня шкільної освіти і вжити заходів для її вирішення. Тому вважаю, що підвищення прохідного порога має відбуватися паралельно з підвищенням якості загальної середньої освіти.
Варто зазначити, що цього року під час вступу на медичні спеціальності («Стоматологія», «Медицина», «Педіатрія») 150-бальний поріг з другого та третього конкурсних предметів уже діяв. І, за даними Міністерства охорони здоров’я України, на спеціальність «Медицина» вступило на 28% менше абітурієнтів, ніж у 2017-му, на спеціальність «Стоматологія» — на 45%, на спеціальність «Педіатрія» — на 37%. З цього можна зробити висновок, що медичні заклади вищої освіти «недоотримали» певний обсяг вступників на контрактну форму навчання, але фактично набрали більш вмотивованих підготовлених абітурієнтів.
Однак, якщо в цьому році пороговий рівень у 150 балів поширювався лише на 20 медичних університетів, то вже в наступному передбачається його запровадження у майже 300 закладах вищої освіти України, які готують фахівців із права. Тому наслідки впровадження такої новації можуть бути вже досить відчутними.
Як свідчать дані Аналітичного центру СEDOS, за результатами вступної кампанії 2018 року кількість зарахованих на спеціальності галузі знань «Право», які набрали менше 150 балів з української мови та/або історії, у Національному університеті «Одеська юридична академія» становить 381 особу, в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого — 362 особи, в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ — 256 осіб, у Харківському національному університеті внутрішніх справ — 179 осіб, у Національній академії внутрішніх справ — 164 особи, в Національному університеті «Львівська політехніка» — 155 осіб, в Університеті державної фіскальної служби України — 125 осіб, в Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» — 116 осіб, у Львівському державному університеті внутрішніх справ — 112 осіб, у Національному університеті біоресурсів і природокористування України — 105 осіб.
Варто зазначити, що Міністерство освіти і науки України частково врахувало викладені у рішенні Комітету з питань науки і освіти рекомендації і визначило показник мінімального конкурсного бала з кожного предмету ЗНО на рівні 130 балів (замість раніше запропонованих 150) для вступу на спеціальності таких галузей знань, як «Право», «Публічне управління та адміністрування», «Міжнародні відносини», «Фармація» та «Промислова фармація».
Однак виникає логічне запитання: а чи там ми здійснюємо контроль? Чи потрібна нам концепція «відсікання» абітурієнтів на вході до університетів, чи все ж таки необхідно проводити незалежну оцінку здобутих знань під час випуску? Так, сьогодні дипломи про вищу освіту отримують майже всі, хто навчається в університетах. Водночас роботодавці скаржаться на відсутність фахових молодих спеціалістів, які здатні задовольнити потреби ринку праці.
Переконаний — і цю точку зору поділяє освітянська спільнота — що у нас немає рівного доступу до якісної освіти по всіх регіонах. Це означає, що випускник середньої школи з мегаполіса і випускник сільської школи мають різні стартові можливості для доступу до вищої освіти. І це надзвичайно серйозна проблема! Тому для відповідного реагування ми повинні знайти ефективні інструменти. Застосування ж механізму «відсікання» при вступі, на мою думку, є хибним підходом.
Закордонні університети, наприклад, замість концепції «відсікання» на вході практикують модель «контролю на виході», за якої студентом університету може стати практично кожен. А от диплом отримає лише той, хто підтвердить відповідний рівень знань. У більшості провідних університетів світу показник «відсікання» студентів за результатами першого курсу становить орієнтовно 30—40% від набору. І це, до речі, вважається абсолютно нормальною ситуацією.
Переконаний: ця модель «відсікання» на виході (а не на вході до університетів) цілком прийнятна і для нашої системи вищої освіти. Що ж можна запропонувати для її безпосередньої реалізації? Насамперед необхідно запровадити інститут інтегрованих кваліфікаційних іспитів, організацію та проведення яких покласти на Український центр оцінювання якості освіти. УЦОЯО здійснюватиме незалежну перевірку знань студента за результатами двох років навчання та наприкінці останнього року, напередодні ДЕК. Вважаю, що саме за допомогою інтегрованих кваліфікаційних іспитів університети почнуть виконувати чи не найважливішу з тих багатьох функцій, які суспільство покладає на них, — функцію селекції. Без її дієвого запровадження окремі заклади вищої освіти так і залишатимуться фабриками з видачі дипломів.

Підготовка вчителів як питання національної безпеки України

3 жовтня 2018 року у залі засідань Верховної Ради України виступив кращий вчитель України 2017 року — Пауль Пшенічка. У своїй доповіді, серед іншого, він звернув увагу на досить важливий історичний факт. У 2012-му групою експертів на чолі з держсекретарем США Кондолізою Райс було розроблено програмний документ під назвою «Проблеми освіти і загрози національній безпеці Сполучених Штатів Америки». Тобто найпотужніша в світі країна вважає освітні питання одними з найважливіших у забезпеченні національної безпеки і оборони держави. Ще одним підтвердженням цього є промова одного з президентів США Рональда Рейгана. Виступаючи в Пентагоні, він сказав: «Ви думаєте, що питання оборони вирішується у Пентагоні? То ви помиляєтеся. Питання оборони вирішується за шкільною партою».
Глибоко переконаний: питання освіти в Україні має бути покладене в основу національної безпеки нашої держави. І першим кроком до створення ефективної освітньої системи виступить запровадження фіксованого обсягу державного замовлення для спеціальностей, які є стратегічними для розвитку економіки та національної безпеки. В тому числі — інженерно-технічних, педагогічних та аграрних.
Комітет з питань науки і освіти має з цього питання чітку і послідовну позицію. Ми повинні зберегти людський капітал та освітню інфраструктуру в усіх регіонах, відновити профорієнтаційну роботу в системі «школа — вступник — університет», яка була фактично знівельована із запровадженням моделі широкого конкурсу.
Цьогорічна вступна кампанія ще раз підтвердила наявність у нас серйозних проблем із підготовкою фахівців для високотехнологічних галузей. Прохідний бал на окремі затребувані вітчизняною економікою спеціальності залишається вкрай низьким. Наприклад:
015.08 «Енергетика» — 117,149 бала,
132 «Матеріалознавство» — 107,889 бала,
133 «Галузеве машинобудування» — 107,46 бала,
131 «Прикладна механіка» — 106,485 бала.
Тому для держави сьогодні існують суттєві ризики, пов’язані з потенційною неможливістю підтримувати і розвивати високотехнологічні галузі економіки та формувати людський капітал для розбудови держави на інноваційних засадах.
На жаль, в умовах широкого конкурсу кращі студенти доволі часто обирають кон’юнктурні та популярні спеціальності, яких не потребує в такій кількості економіка нашої країни. Натомість на необхідних для держави спеціальностях у закладах вищої освіти залишаються вакантні місця.

Україна — це не тільки Київ, Харків та Львів

За даними Міністерства освіти і науки України, понад 51% обсягу державного замовлення сконцентровано у закладах вищої освіти трьох регіонів: Києва (27,7%), Харківської (12,5%) та Львівської областей (11,2%). Водночас у 17 регіонах України ці показники порівняно з 2017 роком суттєво погіршились. Зокрема, зменшилась кількість рекомендованих на навчання за державним і регіональним замовленням на ступінь бакалавра у Рівненській області — на 29,3%, Полтавській — на 19,5%, Черкаській — 17,9%, Волинській — 16,2%, Миколаївській — 15,2%, Закарпатській — 14,7%, Запорізькій — 14,5%, Хмельницькій — 13,6%, Житомирській — 10,1%, Тернопільській — 9,2%, Чернігівській — 9%.
При цьому співвідношення питомої ваги населення регіонів (відсоток від населення країни в цілому) та відсотка місць державного замовлення в окремих областях відрізняється у 2—3 рази. Тож про який пропорційний розподіл державного замовлення за широким конкурсом ідеться? На думку більшості ректорів, така ситуація вже в найближчому майбутньому може призвести до занепаду і фактичного знищення регіональної вищої освіти. На жаль, запроваджений регіональний коефіцієнт не дає можливості суттєво виправити ситуацію.
Тому комітет запропонував МОН створити разом зі Спілкою ректорів вищих навчальних закладів України, Асоціацією університетів України робочу групу з опрацювання проекту регіоналізації адресного розміщення державного замовлення на навчання для здобуття ступеня бакалавра, запропонованого Радою ректорів Одеського регіону, та підготувати відповідні узгоджені пропозиції. Переконаний, що пропозиції наших одеських колег мають раціональне зерно. Спільно ми повинні знайти шлях до вирішення проблеми наявного дисбалансу розподілу бюджетних місць по країні з урахуванням потреб усіх регіонів.
Для повноцінного розвитку всіх областей нашої країни кількість місць при розподілі державного замовлення необхідно насамперед узгоджувати з потребою держави у фахівцях. Якщо не вирішимо проблему із забезпеченням рівномірного розвитку людського капіталу в регіонах — матимемо серйозні соціально-економічні та суспільно-політичні проблеми в усій державі.

Що чекає на університети?

Результати останніх вступних кампаній свідчать про те, що реалізація моделі розподілу державного замовлення за широким конкурсом, без врахування специфіки підготовки фахівців за спеціальностями, які є стратегічними для розвитку економіки та національної безпеки (особливо — інженерно-технічними, педагогічними та аграрними), без забезпечення збереження та розвитку людського капіталу в усіх регіонах нашої країни, призводить до суттєвих диспропорцій у державному фінансуванні вищої освіти за областями України. І, як наслідок, може спричинити значні соціально-економічні та суспільно-політичні проблеми, і в першу чергу — руйнування освітньої інфраструктури.
Чи можна вважати нормальною ситуацію, за якої понад 51% обсягу державного замовлення сконцентровано у трьох містах нашої країни — Києві, Харкові та Львові? Переконаний: якщо зараз не вжити кардинальних заходів, то вже найближчим часом ця ситуація призведе до значного скорочення мережі закладів вищої освіти в регіонах, а відтак — до збільшення безробіття та загострення інших соціальних проблем у молодіжному середовищі.
Виходом, на мою думку, може стати запровадження механізму профільності розміщення державного замовлення у закладах вищої освіти та реалізація моделі індикативної вартості. Зокрема, вважається, що розподіл обсягу державного замовлення за напрямом «Право» має здійснюватися для суто юридичних закладів вищої освіти та класичних університетів, за напрямом «Економіка підприємства» — для економічних, класичних та технічних університетів, за напрямом «Фінанси і кредит» — для економічних та класичних університетів, за напрямом «Облік і аудит» — для економічних, класичних та технічних університетів.
Так само ми повинні забезпечити встановлення індикативної вартості за кожною окремою спеціальністю, яка має бути розроблена Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та затверджена відповідною постановою уряду (також це можна передбачити в Ліцензійних умовах провадження освітньої діяльності). Внаслідок запровадження такого нововведення вартість навчання за контрактом у всіх закладах вищої освіти не може бути нижчою від затвердженої індикативної собівартості. Це необхідно для того, щоб виключити ситуацію, за якої університети, здатні надавати якісні освітні послуги, через демпінг з боку окремих дрібних закладів вищої освіти вимушені знижувати вартість контракту, а з нею і якість освіти.
Нам необхідно забезпечити підтримку університетів із визнаними історичними традиціями та ґрунтовними науковими школами. І водночас — розбудовувати профілізацію в тих закладах вищої освіти, які мають потужну базу та значний досвід підготовки фахівців за певними спеціальностями. Звичайно ж, при цьому мають бути запроваджені територіальні коефіцієнти, які дадуть змогу вирівняти рівень оплати праці викладачів з урахуванням різниці вартості життя в різних містах. Але в цілому мінімальна вартість навчання одного студента за кожною спеціальністю має бути однаковою для всіх.
Запровадження механізму індикативної вартості (у обсягах мінімального розміру вартості навчання) повинно забезпечити такий рівень фінансування, який дасть змогу надавати освіту високої якості. Можливо, запровадження такого підходу комусь видасться надто радикальним. Але, на мій погляд, саме він допоможе припинити корупційні «доплачування» студентами під час іспитів, що, на жаль, досі практикується в деяких вишах. Сьогодні ж ми маємо ситуацію валу демпінгових цін за навчання, які встановлюють багато дрібних закладів вищої освіти. Але всі ми розуміємо, що за таку ціну якісну освіту надати неможливо!
Враховуючи результати минулорічних вступних кампаній, нам необхідно зробити все можливе — і навіть неможливе — для підтримки національної системи вищої освіти, створити умови для розширення автономії університетів та зростання економіки нашої держави. При цьому розподіл місць державного замовлення має в першу чергу корелюватися з державною політикою забезпечення збалансованого розвитку всіх регіонів України.

Співаковський О.

Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ,
народний депутат України,
перший заступник голови
Комітету Верховної Ради України
з питань науки і освіти.


 

Посилання — www.golos.com.ua

Older posts «

» Нові повідомлення