«

»

Інформація про виїзне засідання Комітету з питань науки і освіти на тему «Вища освіта України: стан законодавчого забезпечення, проблеми та напрями реформування»

За матеріалами https://www.facebook.com/spivakovsky.alexander/posts/1087206121451723


13 лютого на базі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» відбулось виїзне засідання Комітету з питань науки і освіти на тему «Вища освіта України: стан законодавчого забезпечення, проблеми та напрями реформування».
У засіданні взяли участь народні депутати України – члени Комітету Олександр Співаковський, Тарас Кремінь, Олексій Скрипник та Іван Кириленко (в режимі відео конференції), народні депутати України Олександр Грановський, Михайло Кобцев, Ярослав Маркевич, заступники Міністра освіти і науки України Світлана Даниленко та Юрій Рашкевич, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Сергій Квіт, Генеральний директор директорату вищої освіти і освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Олег Шаров, заступник голови Харківської обласної державної адміністрації Анатолій Бабічев, президент Національної академії правових наук України Олександр Петришин, академік-секретар Відділення вищої освіти НАПН України Петро Саух, президент Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» Тетяна Єфименко, директор Державної наукової установи «Інститут освітньої аналітики» Сергій Лондар, ректор Київського національного університету будівництва і архітектури – голова ради ректорів Київської області Петро Куліков, ректор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, голова ради закладів вищої освіти Харківської області Віль Бакіров, голова Ради ректорів Полтавської області Володимир Онищенко, голова Ради ректорів Одеського регіону Сергій Степаненко, ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Євген Сокол, член Національної команди експертів з реформування вищої освіти — головний експерт з питань освіти Реанімаційного пакету реформ Володимир Бахрушин, віце-президент Української асоціації студентів, член Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Микита Євстіфеєв, ректори закладів вищої освіти, директори технікумів та коледжів як з Харківської області, так і з інших регіонів України, члени наукового комітету Національної Ради України з питань розвитку науки і технологій, працівники секретаріату Комітету, інші представники освітньої сфери, експертного середовища та громадськості. Всього в актовому залі Харківського політехнічного інституту були присутні понад 350 учасників.

52281260_1087196221452713_947618507330158592_o 52596333_1087196994785969_1389506982083297280_o 51874670_1087197864785882_5177695229809000448_oНа порядок денний було винесено три питання:
1. Управління закладами вищої освіти. Проблеми та шляхи вдосконалення.
2. Удосконалення системи фінансування закладів вищої освіти.
3. Оцінювання якості вищої освіти і освітні вимірювання. Першочергові заходи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо аналізу якості освітньої діяльності закладів вищої освіти.
У своєму виступі перший заступник Голови Комітету О.В. Співаковськийзвернув увагу учасників засідання на наступних ключових проблемах, які існують у сфері вищої освіти та коротко означив своє бачення щодо їх вирішення.

  1. Щодо проблемних питань управління закладами вищої освіти
    1.Сьогодні ми маємо сім феноменів:
    1) викладач витратив монополію на знання. Вузьке горло у вигляді бібліотек також вже зникло;
    2) студенти та молодь отримали необмежений доступ до інформаційних ресурсів;
    3) викладачі та студенти мають різні ІКТ-компетентності;
    4) фантастично стрімко зросла швидкість оновлення знань та технологій. Якщо у 20 сторіччі цикл оновлення знань охоплював практично все професійне життя людини, то такий цикл становить 1/5 – 1/6 її професійного життя;
    5) відкриті кордони зумовили виникнення необмеженої мобільності;
    6) провідними американськими університетами утворюються потужні освітні медіаресурси;
    7) створено мультимовний інтерфейс.
    2.Сьогодні спостерігається ситуація, за якої світ, що стрімко змінюється завдяки новітнім технологіям та освітнє середовище, як його невід’ємна частина, вступає в суперечність з застарілою командно-адміністративною моделлю управління у сфері вищої освіти, яка дісталась нам у спадок від радянських часів.
    3.Саме існування такої застарілої моделі управління зумовлює низький рівень суспільної довіри до наших закладів вищої освіти та, у сукупності з пануючою сьогодні сировиною моделлю економіки України, призводить до колосального відтоку молоді за кордон.
    4.Тому запровадження нового підходу до управління закладом освіти з присутністю елементів корпоративного управління буде вести до зростання взаємної відповідальності і зростання суспільної довіри. Такі зміни в управлінській структурі неодмінно призведуть до покращення іміджу університетів та відновлення довіри до них.
    5.Зміна моделі управління дозволить закласти підвалини для росту, для інвестицій у вищу освіту, для підвищення її якості, і конструктивної зміни мотивації та поведінки всіх учасників освітнього простору.

Пропозиції щодо зміни моделі управління
1.Перехід до моделі з елементами корпоративного управління.
2.Наглядові ради повинні мати більший обсяг повноважень і, відповідно, мотивації сприяти діяльності закладу вищої освіти.
3.Ректор, як вища посадова особа університету, отримає новий функціонал та зможе зосередити свої зусилля на реалізації стратегічних завдань університету;
4.Запровадження можливості введення посади Фінансового директора. Ця посада буде вводитись за рішенням керівника закладу вищої освіти та буде призначатися ним за погодженням з наглядовою та вченою радою закладу вищої освіти. До повноважень фінансового директора буде віднесено здійснення всіх тих заходів, які будуть забезпечувати фінансову стабільність і розумне розпорядження активами університету. Особливо це буде актуальним у ситуації переходу закладів вищої освіти зі статусу бюджетних установ у статус неприбуткових організацій, який мають поступово здійснювати заклади вищої освіти з метою економічної дерегуляції, набуття більшої автономії та відповідальності.
5.Збереження всіх демократичних механізмів виборів ректора;
6.Особливої ваги має набути стратегічний план розвитку закладів вищої освіти.

  1. Проблемні питання фінансування вищої освіти
    Існуюча система фінансування вищої освіти, яка побудована на державному замовленні призводить до того, що кошти виділяються здебільшого на виплату заробітної плати та оплату комунальних послуг. Фактично держава не здійснює інвестування в технологічний розвиток університетів, проведення ними наукових досліджень та утримання матеріальної-технічної бази.

Пропозиції щодо зміни моделі фінансування
1.Бюджетних коштів ніколи не буде достатньо, тому існує нагальна необхідність кардинальної зміни системи фінансування вищої освіти шляхом диверсифікації джерел фінансування. Причому такий підхід безпосередньо пов’язаний зі зміною моделі управління, відходу закладів вищої освіти від статусу бюджетних установ та розширення автономії університетів.
2.Також доцільно розглянути можливість безпосереднього фінансування студентів, передбачивши при цьому надання за рахунок видатків Державного бюджету України та недержавних банківських установ відповідних кредитів на здобуття вищої освіти зі здійсненням державою повної компенсації витрат на навчання, надання державних гарантій для отримання кредиту на оплату вартості навчання з погашенням державною відсотків за кредитом та надання державних гарантій для отримання кредиту на оплату вартості навчання без погашення відсотків за кредитом.
3.З метою економічної дерегуляції, набуття більшої автономії та відповідальності необхідно передбачити зміну статусу закладів вищої освіти, оскільки перебуваючи у статусі бюджетних установ, переважна більшість українських університетів не зможе вийти зі стану стагнації. Зокрема, доцільно розглянути можливість функціонування університетів державної форми власності в одному з таких статусів: державна некомерційна установа неринкового типу, державна комерційна установа (підприємницький університет), казенне підприємство, комунальне неприбуткове підприємство. При цьому доцільно розглянути при цьому досвід Міністерства охорони здоров’я України в частині проведення медичної реформи..
4.Перехід від ідеології дотацій до ідеології інвестування в освіту;
5.Стимулювання постійної мотивації студентів до якісного навчання;
6.Запровадження механізму індикативної собівартості (в обсягах мінімального розміру вартості навчання за кожною спеціальністю (спеціалізацією) відповідно до ліцензійних умов);
7.Запровадження профілізації вищої освіти при формуванні державного замовлення за напрямами (спеціальностями) та визначення обсягів державного замовлення з урахуванням профільності закладів вищої освіти.
8.При формуванні бюджетної програми 221160 “Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики” необхідно забезпечити:
встановлення обсягу видатків з Державного бюджету України на утримання матеріально-технічної бази закладів вищої освіти державної форми власності на рівні не меншому, ніж 3 відсотки від балансової вартості матеріально-технічної бази; таких закладів;
встановлення обсягу видатків з Державного бюджету України на проведення технологічного розвитку закладів вищої освіти на рівні не меншому, ніж 10 відсотків від балансової вартості технологічного устаткування.
9.Необхідно запровадити окрему бюджетну програму «Дослідження, наукові та науково-технічні розробки закладами вищої освіти» зі встановленням обсягу фінансування на рівні не меншому, ніж 5 відсотків від бюджетної програми “Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики”.

  1. Проблемні питання оцінювання якості вищої освіти
    Стратегічно важливим напрямком діяльності, який покликаний сприяти кращому управлінню і фінансуванню сфери вищої освіти, є освітні вимірювання. На різних етапах навчання вимірювання так чи інакше корелює з фактичним прирощенням доданої вартості студента в процесі навчання і дозволяє сформувати уявлення про його перспективи на ринку праці.
    Відтак, вимірювання насамперед є актуальними для споживачів освітніх послуг – здобувачів вищої освіти та їхніх батьків, а також роботодавців, оскільки це допомагатиме їм краще зорієнтуватися в просторі вищої освіти.
    На жаль, станом на сьогоднішній день відсутні як дієві інструменти проведення освітніх вимірювань, так і інституції, які будуть їх проводити. Єдиним дієвим інструментом є зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, яке використовується для прийому до закладів вищої освіти на конкурсній основі.

Пропозиції щодо вдосконалення системи оцінювання якості вищої освіти і освітніх вимірювань
1.Необхідно забезпечити посилення ролі освітніх вимірювань та освітньої аналітики у процесі зовнішньої оцінки якості освітньої діяльності закладів вищої освіти. При цьому вважається за доцільне здійснювати оцінювання результатів навчання спеціально уповноваженою державою установою у формі зовнішнього незалежного оцінювання не лише при вступі до закладів вищої освіти, але й після другого навчального курсу та при проведенні атестації здобувачів вищої освіти.
2.Утворення системи незалежних установ (агенцій) оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, акредитованих Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, які здійснюватимуть оцінювання освітніх програм, результатів навчання та/або закладів вищої освіти (їхніх структурних підрозділів) з метою вироблення рекомендацій і надання допомоги закладам вищої освіти в організації системи забезпечення якості вищої освіти. Також вважається за доцільне залучати до проведення освітніх вимірювань відомих іноземних агенцій.
3.Працевлаштування випускників закладу вищої освіти має стати одним із основних показників оцінювання якості вищої освіти.
4.Встановлення ключових показників якості, які повинні вимірюватися. Очевидно, що традиційні для вітчизняної освіти показники «ресурсів» (як-от нормативи матеріального забезпечення, кількість викладачів з науковими ступенями тощо) повинні відійти на другий план, а на першому місці мають бути результати роботи закладу.
5.Оцінювання наукових здобутків закладів вищої освіти має стати важливим елементом вимірювань та аналізу якості та основним показником для включення до більшості міжнародних рейтингів.
6.Важливим інструментом для підвищення якості вищої освіти виступить також запровадження реєстру регульованих професій, тобто професійної діяльності, доступ до якої, окрім наявності освіти відповідного рівня та спеціальності, визначатиметься спеціальними нормативно-правовими актами. Перелік регульованих професій має визначатись Кабінетом Міністрів України.

І наприкінці свого виступу перший заступник Голови Комітету О.В. Співаковський наголосив на наступному:
Ми сьогодні зібрали велику команду, щоб порадитися з найважчих питань, які не вирішуються роками: фінансування, управління, освітні вимірювання та забезпечення якості вищої освіти.
Зауважу, що Комітет не стане нав’язувати свою точку зору присутньому шановному товариству. Ніхто нікого не збирається «ламати через коліно». Тільки консенсус, тільки спільні зусилля дозволять нам знайти шлях до вирішення давно назрілих проблем та створити реальні умови для розвитку, залучення зовнішніх інвестицій та перетворення вищої освіти у ефективну, відкриту та інклюзивну систему.

Також на розгляд учасників засідання було представлено проект рішення Комітету, положеннями якого, зокрема, передбачається наступне:

1.Інформацію заступника Міністра освіти і науки України Рашкевича Ю.М. Першого заступника Голови Комітету з питань науки і освіти Співаковського О.В. та Генерального директора Директорату вищої освіти і освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Шарова О.І. взяти до відома.
2.Рекомендувати Верховній Раді України:
2.1. Прискорити розгляд проектів Законів України:
«Про внесення змін до Закону України “Про вищу освіту” щодо зміни системи управління закладами вищої освіти» ( реєстр. № 8385 від 18.05.2018 р.);
«Про фахову передвищу освіту» (реєстр. № 8321 від 24.04.2018 р.);
«Про фахову передвищу освіту» (реєстр. № 8321-1 від 8.05.2018 р.).
2.2. Зважаючи на особливості організації освітнього процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, що передбачає одночасне навчання за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста та освітніми програмами профільної середньої освіти, ініціювати внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» щодо виключення позиції стосовно запровадження в коледжах і технікумах нормативів чисельності студентів на одного викладача.
3.Рекомендувати Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення:
3.1.З метою створення Національного електронного інформаційного ресурсу зайнятості в максимально стислі строки після внесення розглянути проект змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо обміну даними для аналізу зайнятості випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої та вищої освіти».
4.Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
4.1. Враховуючи нагальну потребу українського суспільства у функціонуючій системі забезпечення якості вищої освіти, забезпечити якнайшвидше затвердження голови та заступників голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (під час засідання до Комітету надійшла інформація про те, що Урядом прийняте відповідне рішення щодо затвердження керівництва НАЗЯВО).
4.2.На виконання п. 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прискорити створення єдиної електронної системи моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої освіти та запровадження профілізації вищої освіти при формуванні державного замовлення за напрямами (спеціальностями) та визначення обсягів державного замовлення з урахуванням профільності закладів вищої освіти;
4.3. При формуванні бюджетної програми 221160 “Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики” забезпечити:
— встановлення обсягу видатків з Державного бюджету України на утримання матеріально-технічної бази закладів вищої освіти державної форми власності на рівні не меншому, ніж 3 відсотки від балансової вартості матеріально-технічної бази;
— встановлення обсягу видатків з Державного бюджету України на проведення технологічного розвитку закладів вищої освіти на рівні не меншому, ніж 10 відсотків від балансової вартості технологічного устаткування;
4.4. Запровадити окрему бюджетну програму «Дослідження, наукові та науково-технічні розробки закладами вищої освіти» зі встановленням обсягу фінансування на рівні не меншому, ніж 5 відсотків від бюджетної програми “Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики”.
4.5. Підготувати зміни до Закону України «Про вищу освіту» та інших законів України, передбачивши надання здобувачам вищої освіти пільгових кредитів за рахунок видатків Державного бюджету України та недержавних кредитів на здобуття вищої освіти з повним або частковим погашенням відсотків за рахунок видатків Державного бюджету України.
4.6. Вжити заходів щодо підвищення посадових окладів педагогічним працівникам вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
4.7. Підготувати зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», передбачивши у Державному бюджеті України видатки для Міністерства освіти і науки України на загальну суму 36 млн. грн. з метою запровадження бюджетної програми “Підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти” як необхідної умови забезпечення високої якості вищої освіти на основі впровадження сучасних технологій навчання та новітнього змісту освіти.

5.Рекомендувати Міністерству освіти і науки України:
5.1. Забезпечити подання на розгляд Кабінету Міністрів України в установленому порядку проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання запровадження індикативної собівартості», розробленого на виконання абзацу третього пункту 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».
5.2. З метою організаційно-правового забезпечення практичної реалізації Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та Стратегії реформування системи управління держаними фінансами на 2017-2020 роки розробити та затвердити:
— Методику розрахунку вартості підготовки одного студента;
— Методику розрахунку індексів рівнів освіти і форм здобуття освіти;
— Методику розрахунку співвідношення видатків на навчання за спеціальностями;
— Методику розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі норм праці;
— Зміни до чинного законодавства в частині можливості закладів вищої освіти розпоряджатися надлишком навчальних площ.
5.3. Доопрацювати проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження формули розподілу обсягу видатків загального фонду державного бюджету між закладами вищої освіти на підготовку кадрів на умовах державного замовлення та забезпечення діяльності їх баз практики» з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.
5.4. Вивчити пропозиції Ради ректорів Харківської області, викладені у листі Харківської обласної державної адміністрації від 05.02.2019 р. №01-35/945 до Комітету з питань науки і освіти (додаються) з метою внесення змін до нормативно-правових актів з питань організації проведення вступної кампанії та Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти України.
5.5. Забезпечити у 2019 році фінансування Національного агентства в повному обсязі.
6.Рекомендувати Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти:
6.1. Забезпечити термінове формування структури Національного агентства, обрання галузевих експертних рад, формування експертного пулу та здійснити навчання і підготовку експертів і співробітників для якнайшвидшого запуску процесів зовнішнього забезпечення якості вищої освіти.
6.2.Забезпечити термінову розробку та прийняття проектів пріоритетних нормативно-правових актів із забезпечення якості вищої освіти, передбачених Законом України «Про вищу освіту»:
— положення про акредитацію освітніх програм;
— вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, —розроблення порядку їх присудження спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ);
— положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад;
— порядок скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату;
— положення про інституційну акредитацію закладів вищої освіти та порядок проведення;
— порядок акредитації незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти;
— вимоги до системи забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (систем внутрішнього забезпечення якості);
— вимоги до системи зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;
— вимоги до системи забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти тощо.
6.3.Розробити критерії ефективності та якості освітньої діяльності закладів вищої освіти, методику їх оцінювання, а також методологію оптимізації мережі закладів вищої освіти на основі визначених критеріїв ефективності.
6.4. Започаткувати процедури погодження Національним агентством стандартів вищої освіти та терміново реалізувати погодження стандартів вищої освіти, напрацьованих у відповідності до Законом України «Про вищу освіту» у період відсутності Національного агентства.
6.5. Започаткувати процедури встановлення відповідності діяльності закладу вищої освіти визначеним критеріям для надання, підтвердження чи позбавлення його статусу національного.
6.6. Започаткувати акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.
6.7. Започаткувати інституційну акредитацію закладів вищої освіти.
6.8. Започаткувати акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізо¬ваних рад з присудження ступеня доктора мистецтва) та контроль їх діяльності.
6.9. Започаткувати процедуру скасування рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату.
6.10. Започаткувати акредитацію незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.
6.11. Започаткувати оцінку та сертифікацію систем забезпечення закладом вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості).
7.Рекомендувати Міністерству освіти і науки України спільно з Міністерством фінансів України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України:
7.1.Вивчити досвід Міністерства охорони здоров’я України у частині реформи фінансування системи охорони здоров’я з метою його використання при реформуванні системи фінансування вищої освіти.
8.Рекомендувати керівникам закладів вищої освіти:
8.1.Забезпечити розробку, впровадження та вдосконалення системи забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості).
9.Міністерству освіти і науки України та іншим центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є заклади вищої освіти:
9.1.На виконання п. 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» провести інвентаризацію державного майна, яке закріплене за закладами вищої освіти на основі права господарського відання або передано їм у власність, для забезпечення його подальшого ефективного використання.
10.Направити це Рішення Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству фінансів України, Міністерству культури України, Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству оборони України, Службі Безпеки України, Харківській обласній державній адміністрації, Харківській обласній раді, Національній академії педагогічних наук України, Спілці ректорів вищих навчальних закладів України, Всеукраїнській Раді директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, Всеукраїнській асоціації працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

За результатами обговорення народними депутатами України – членами Комітету одноголосно вирішили підтримати вищезазначений проект рішення та доопрацювати його з урахуванням пропозицій, поданих учасниками засідання.